РОЛЬ СТИЛІВ ГУМОРУ В ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ СПОВНЕНОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

У статті представлено емпіричну розвідку щодо ролі стилів гумору в екзистенційній сповненості молоді, життєдіяльність якої розгортається в умовах війни, де метою було дослідити та проаналізувати особливості зв’язку певних стилів гумору (в розрізі інших життєвих ресурсів) із екзистенційною сповненістю особистості.

Розв’язання поставлених завдань реалізовувалося за допомогою методів теоретичного опрацювання проблеми (аналіз, систематизація, системний аналіз, порівняння), емпіричних методів (трьох методик: опитувальника стилів гумору Р. Мартіна (HSQ), “Шкали екзистенції” А. Ленгле, К. Орглер, опитувальника для знаходження життєвих ресурсів (модель BASIC Ph М. Лахада)), математико-статистичних методів обробки даних та інтерпретаційних методів пояснення досліджуваних феноменів. В емпіричному дослідженні взяли участь 220 молодих осіб, із якими були встановлені заздалегідь довірчі взаємини.

Результати дослідження підтвердили, що стилі гумору особистості диференційовано пов’язані з індикаторами її екзистенційної сповненості. Кореляційним аналізом з’ясовано специфіку опосередкування в наступному: самопідтримувальний стиль гумору якнайкраще увиразнив адаптивну одновекторну модель конструювання дескрипторів екзистенційної сповненості особистості, зокрема й завдяки залученню більшої різноманітності життєвих ресурсів та системній саморефлексії. Екзистенційний ландшафт життєтворення осіб, які актуалізують агресивний, аутопринизливий, афіліативний стилі гумору, вималювався як складний, проблемний, нестабільний і травмівний. Усі індикатори екзистенційної сповненості продемонстрували обернений кореляційний зв’язок із аутопринизливим стилем гумору, що й засвідчило його винятково дезадаптивну роль. Отримані результати зафіксували значущість наразі такого життєвого ресурсу як почуття та емоції для всіх осіб із різним стилем гумору, але й встановлено обернений кореляційний зв’язок афіліативного, агресивного й аутопринизливого стилів гумору з індикатором “самодистанціювання”, що й послугувало аргументом виснування щодо дезадаптивного функціоналу вищезазначеного ресурсу, наявності квазірефлексії як особливої форми психологічного захисту.

Певний стиль гумору може опосередковувати специфічну траєкторію екзистенційної сповненості особистості. Найрозповсюдженіший нині серед молоді самопідтримувальний стиль гумору підтвердив свою порівняно найдаптивнішу й сприяючу роль у цьому процесі. Особливої психологічної уваги потребують випадки з такими стилями гумору як аутопринизливий, агресивний, афіліативний заради сприянню в подоланні їхнього різною мірою дезадаптивного функціоналу щодо процесу екзистенційної сповненості особистості, життєдіяльність якої розгортається в умовах війни. Неоднозначне резонування та конструювання екзистенційної сповненості у молоді запротокольовано у випадку з афіліативним стилем гумору, коли в умовах тривалої невизначеності, екзистенційної кризовості його апріорний адаптивний потенціал продемонстрував нездатність особистості до достатньої самостійної конструктивності. Тому саме системний підхід дозволив охопити та чітко спроєктувати, організувати, провести та інтерпретувати отримані результати представленої розвідки, виокремивши специфіку конкретних випадків.