ЛІНГВІСТИЧНА ДУМКА У ПРОСТОРІ ХАРКОВА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ: СКОВОРОДА – ПОТЕБНЯ – ШЕВЕЛЬОВ

Анотація

У статті досліджується розвиток лінгвістичної думки у просторі Харкова/Cлобожанщини. У ній розглядаються твори Григорія Сковороди, Олександра Потебні та Юрія Шевельова як інтелектуальна тяглість, що охоплює період XVIII-XX ст. Через дослідження мовноорієнтованих ідей інтелектуальної спадщини кожного з мислителів аналізується їхній взаємозв’язок з розвитком національної самосвідомості українського народу.

Методи. У пропонованій роботі використовуються методи контент- та дискурсивного аналізу текстів Сковороди, Потебні та Шевельов. Також використовуються а) описово-історичний метод дослідження еволюції лінгвістичної думки Харкова/Слобожанщини через вивчення системи поглядів на мову Сковороди, Потебні і Шевельова, представлених у їхніх авторських текстах та співвідносному контекстуальному оточенні; б) метод систематизації та узагальнення специфічних характеристик лінгвістичної свідомості і лінгвістичної рефлексії цих мислителів.

Результати. Р Дослідження показало, що процес розвитку лінгвістичної думки у просторі Харкова/Слобожанщини має континуальний характер і тягнеться через XVIII, XIX та XX ст. Встановлено, що зміст та інновативна природа мовноорієнтованих поглядів всіх трьох мислителів дозволяють обґрунтовано розглядати ці погляди як функцію відносно вищого рівня свободи, що була сутнісною характеристикою культурного та історичного ландшафту Харкова і Слобожанщини

Разом  із свободою думки,  антропоцентризмом і гуманізмом україноцентризм та універсальність думки виділяються як наріжні характеристики підходів цих мислителів. Взяті як тяглість, мовноорієнтовані погляди Сковороди, Потебні і Шевельова становлять  константу оформлення самосвідомості та ідентичності України у період XVIII-XX ст.

Траєкторія інтелектуального розвитку України, втілена у творчих зусиллях цих мислителів, прокреслила шлях зростання національної самосвідомості українців, що зрештою спричинилося до  духовної, культурної та політичної емансипації України та встановлення її незалежності у 1991 році. Відтак інтелектуальна спадщина Сковороди, Потебні і Шевельова – цінна сама по собі – має ще й інший вимір. Вона є складником процесу формування національної самосвідомості та становлення ідентичності України як суверенної нації.