Концептуальні основи сучасної парадигми менеджменту: теоретико-методологічний аналіз

Анотація

Мета. Здійснення теоретико-методологічного аналізу управління, як складного соціокультурного явища; розкриття методологічного і праксе- ологічного потенціалу теорії управління у підготовці фахівців у сфері управлінської діяльності.

Методика. Під час дослідження використовувалися такі методи, як аналіз, синтез, системний, компаративний, структурно-функціональний, діалектичний. Застосовувався синергетичний методологічний підхід до управління як складної, багаторівневої, відкритої системи. Теоретичною основою дослідження є погляди таких дослідників, як: К. Мацусіта, П. Друкер, І. Адізес, Л. Якокка.

Результати. Автори доводять, що сучасна теорія управління постає що­найменше в трьох вимірах: методологія, мистецтво управлінської діяль­ності та навчальна дисципліна в системі підготовки фахівців у сфері пу­блічного управління й адміністрування. Обґрунтовано, що методологічна функція теорії управління реалізується через формування культурно- смислового; інтелектуального підґрунтя для становлення новаторсько­го, концептуального мислення суб’єкта управлінської діяльності. Як ми­стецтво філософія управління формує у суб’єкта здатність креативно визначати пріоритети, прораховувати всі можливі варіанти подій у кон­фліктних ситуаціях і приймати конструктивні рішення. Як навчальна дисципліна теорія управління розроблена і впроваджена авторами в осві­тній процес в межах програми «Філософія управління».

Наукова новизна. Уперше в науковому дискурсі теорію управління розглянуто у трьох вимірах: методологія, мистецтво управлінської ді­яльності, а також як важлива навчальна дисципліна в структурі сучасної

освіти. Продемонстровано, що необхідною умовою ефективного управлі­ння системами будь-якого рівня складності є взаємодія трьох основних чинників. По-перше, це світоглядний чинник, який визначає роль цінно­стей, традицій, звичаїв, культури, ментальності в здійсненні ефективної управлінської діяльності. По-друге, це науково-методологічний чинник, що складається з різноманітних теорій і концепцій, в яких розкриваються механізми, методи і закономірності управління. По-третє, це праксеологі- чний чинник, що по суті представлений різними рекомендаціями, вчення­ми і положеннями сучасного менеджменту. Єдність означених чинників породжує ефект синергії, що виводить управління на рівень мистецтва креативного і продуктивного поєднання цілей організації, знань, вмінь та навичок працівників, очікувань клієнтів у тих чи інших соціокуль- турних умовах буття. Авторами запропоновано ідею нової парадигми у підготовці майбутніх управлінців: переорієнтація навчання з менеджера- індивідуала на управлінця як члена команди, котрий завдяки комуні­кації, відповідній кваліфікації, професійній майстерності і креативності ефективно працюватиме й виконуватиме командні рішення.

Практична значимість. Отримані результати здатні постати орієнти­ром для вдосконалення системи підготовки фахівців-управлінців, змі­щуючи увагу з аналізу технічних компонентів управління (структура, стратегія) до розгляду його інтелектуальних, духовних потенціалів, де людина стає головним капіталом, а розуміння її можливостей і меж - важливою умовою успіху.