НА РОЗДОРІЖЖІ ІСТОРІЇ ВІД XVI ДО ХХІ СТ.: ГУМАНІЗМ VS ТОТАЛІТАРИЗМУ (МУЗИКА У ПОДОЛАННІ ПРОБЛЕМ УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/iscs.2023.23.113

Ключові слова:

Флоренція, Львів, Москва, Відродження, Флорентійська камерата, Львівське братство, російська імперія, Австро-Угорська імперія, національна ідентичність, визвольні змагання, нотація, багатоголосся, деспотизм, тоталітаризм

Анотація

У статті обґрунтовуються методологічні підходи до національної ідентичності й особливостей формування ідентичності в різних суспільно-історичних умовах відповідно до теорії «довгого часу» (long durée) французького філософа, послідовника школи «Анналів» Фернана Броделя. Згідно з нею спочатку проведено порівняльний аналіз історико-культурного середовища трьох міст у XVI ст., які відіграли важливу роль у європейському розвитку - Флоренції, Москви і Львова. Аналіз соціокультурного середовища і правових норм кожного міста засвідчив залежність мистецтва від трактування особистої свободи мешканців. Виявлено, що створення Флорентійскої камерати та Львівського братства пов’язані з усвідомленням громадських прав і обов’язків громадян міста, натомість деспотизм Московського царства інспірував появу цензури, опричнини та кріпацтва.

            Від ренесансного періоду перекидається місток до ХІХ ст., коли розвиток культури, її музичного сегменту, у двох імперіях, між якими була поділена Україна, – російській та Австрійській (Австро-Угорській) – демонструє різні суспільно-політичні підходи до національних традицій народів, що їх населяли, а відтак створює різні передумови для утвердження української національної ідентичності в ХХ ст. Через те реляція з тоталітарним більшовицьким режимом у східному і західному регіонах України з різним історичним бекграундом у другій половині ХХ ст. в УРСР мала істотні відмінності. Однак зараз поступово переважає спільність ментально-духовних витоків, усвідомлення єдності національної культурно-мистецької традиції.

Посилання

. Barvinskyi O. 1912. Z zhyttia nashoho dukhovenstva v pershii polovyni KhIKh st. (chastyna “Iz spomyniv moho zhyttia”). Lviv : drukarnia Stavropyhiiskoho instytutu.

. Hrytsak Ya. 2005. Franko u Vidni. Podorozh do Evropy. Halychyna, Bukovyna i Viden na tsentralnoievropeiskii kulturnii shakhivnytsi / red. O. Havryliv, T. Havryliv. Lviv : VNTL-Klasyka, S. 9-29.

. Hrushevskyi M., Levytskyi K. 1991. Rozvidky pro tserkovni vidnosyny na Ukraini – Rusy. Lviv.

. Entsyklopediia istorii Ukrainy. 2013. Kyiv, T.10.

. Zapasko Ya., Isaievych Ya. 1981. Kataloh starodrukiv (1574-1700). Pamiatky knyzhkovoho mystetstva : kataloh starodrukiv, vydanykh na Ukraini. Kn. 1: 1574-1700. Lviv.

. Ivan Pavlo II. 1995. Perestupyty porih nadii. Kyiv.

. Isaievych Ya. 1996. «Lycaeum trilingue». Kontseptsiia trymovnoi shkoly u Yevropi v XVI st. Isaievych Ya. Ukraina davnia i nova: Narod, relihiia, kultura. Lviv, S. 308‒318.

. Isaievych Ya. 2006. Uspenske bratstvo. Istoriia Lvova. Lviv, T. 1: 1256‒1772. S. 141-148.

. Pryvilei mista Lvova XIV–XVIII st. 2010. / Uporiadkuvav Myron Kapral. Lviv : Pryvilei, 544 s. (Lvivski istorychni pamiatky. T.1.)

. Kyianovska L. 2013. Mykola Lysenko v natsionalno-kulturnykh refleksiiakh Halychyny. Muzyka. №1. S.16-19.

. Kozarenko O. 2000. Fenomen ukrainskoi natsionalnoi muzychnoi movy. Lviv : Vyd-vo NTSh.

. Kozytskyi A. 2006. Sotsialni i natsionalno-konfesiini konflikty. Istoriia Lvova. U trokh tomakh / Redkolehiia Ya. Isaievych, M. Lytvyn, F. Steblii. T. 1: 1256–1771. Lviv, S. 130–141.

. Kolessa Filaret. 1947. Spohady pro Mykolu Lysenka. Lviv.

. Liudkevych S. P. 1999. Mykola Vitaliiovych Lysenko yak tvorets ukrainskoi natsionalnoi muzyky. Liudkevych S. P. Doslidzhennia, statti, retsenzii vystupy : u 2 t. / uporiadkuvannia, red., per., vstup. st. Z. Shtunder. T. 1. Lviv : Vyd. M. Kots, S. 287–293.

. Liudkevych S. 1999. Dmytro Bortnianskyi i suchasna ukrainska muzyka. S. Liudkevych Doslidzhennia. Statti. Retsenzii. Vystupy. : u 2 t. / uporiadkuvannia, red., per., vstup. st. Z. Shtunder. T. 1. Lviv : Dyvosvit, S. 313–320.

. Matiuk V. 1899. Nasha ruska narodna pisnia i yii znachennia. Hazeta «Dilo» Ch.14, S.2.

. Novakovych M. 2019. Halytska muzyka habsburzkoi doby: u poshukakh ukrainskoi identychnosti. Lviv: Vydavets T. Tetiuk.

. Pylypiuk N. 1993. Kyivski poetyky i renesansni teorii mystetstva. Yevropeiske vidrodzhennia ta ukrainska literatura XIV–XVIII st. Kyiv. S. 75–109.

. Pliushch L. 1979. «Prychynna» i deiaki problemy filosofii Shevchenka. Suchasnist. Ch. 3. S. 9-10.

. Svidzynskyi A. V. 2008. Synergetychna kontseptsiia kultury. Lutsk : Vezha.

. Smit E. D. 1994. Natsionalna identychnist. (pereklad z anhl.) Kyiv: Osnovy.

. Franko I. 2000. Odvertyi lyst do halytskoi molodezhi. Natsionalizm : antolohiia Nauk. t-vo im. Viacheslava Lypynskoho / uporiad. O. Protsenko, V. Lisovyi ; lit. red. L. Bilyk. Kyiv : Smoloskyp.

. Tsirikus K. 2002. Martyn zi Lvova – kompozytor XVI st. Kalofoniia. Ch. 1. Lviv, S. 297‒304.

. Iasinovskyi Yu. 2008. Intsypitarii Lvivskoho drukovanoho irmolohiona 1709 roku. Καλοφωνία. Ch. 4. Lviv, S. 210–220.

. Iasinovskyi Yu. 2006. Muzyka. Istoriia Lvova. T. 1: 1256‒1772. Lviv, S. 209‒213.

. Braudel F. 1999. Historia i trwanie, Przekł. B. Geremek. Seria, Nowy Sympozjon. Warszawa : Czytelnik, s. 49-90 Burckhardt J. 1860. Die Kultur der Renaissance in Italien.

. Galilei Vincentio. 1581. Dialogo fiorentino della musica antica et della moderna. Florenza,

. Goff J. Le. 2007.Historia i pamięć, A. Gronowska, J. Stryjczyk (przeł.), Warszawa

. Hall Edward T. 1989. Beyond culture, New-York a.o., Anchor Books Doubleday,

. Ullmann W. 1977. Medieval foundations of Renaissance humanism. London.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-26

Номер

Розділ

Дослiдження етнiчної iдентичностi