НА РОЗДОРІЖЖІ ІСТОРІЇ ВІД XVI ДО ХХІ СТ.: ГУМАНІЗМ VS ТОТАЛІТАРИЗМУ (МУЗИКА У ПОДОЛАННІ ПРОБЛЕМ УТВЕРДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ)

Анотація

У статті обґрунтовуються методологічні підходи до національної ідентичності й особливостей формування ідентичності в різних суспільно-історичних умовах відповідно до теорії «довгого часу» (long durée) французького філософа, послідовника школи «Анналів» Фернана Броделя. Згідно з нею спочатку проведено порівняльний аналіз історико-культурного середовища трьох міст у XVI ст., які відіграли важливу роль у європейському розвитку - Флоренції, Москви і Львова. Аналіз соціокультурного середовища і правових норм кожного міста засвідчив залежність мистецтва від трактування особистої свободи мешканців. Виявлено, що створення Флорентійскої камерати та Львівського братства пов’язані з усвідомленням громадських прав і обов’язків громадян міста, натомість деспотизм Московського царства інспірував появу цензури, опричнини та кріпацтва.

            Від ренесансного періоду перекидається місток до ХІХ ст., коли розвиток культури, її музичного сегменту, у двох імперіях, між якими була поділена Україна, – російській та Австрійській (Австро-Угорській) – демонструє різні суспільно-політичні підходи до національних традицій народів, що їх населяли, а відтак створює різні передумови для утвердження української національної ідентичності в ХХ ст. Через те реляція з тоталітарним більшовицьким режимом у східному і західному регіонах України з різним історичним бекграундом у другій половині ХХ ст. в УРСР мала істотні відмінності. Однак зараз поступово переважає спільність ментально-духовних витоків, усвідомлення єдності національної культурно-мистецької традиції.