Педагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/iscs.2022.21.134

Ключові слова:

педагогiчна любов, педагогiчнi вiдносини, антропологiчний пiдхiд, функцiоналiстський пiдхiд, дитина, система, комунiкацiя, медiум, цiнностi, соцiокультурнi контексти

Анотація

У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В.Сухомлинського i А.Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Ця стаття є продовження статтi, опублiкованої в журналi «Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем» № 19.

Посилання

Kultaieva M. D. 2019. Filosofska pedahohika i dukhovne onovlennia suchasnykh suspilstv: monohraŻia. Kharkiv: FOP Panov A. M. 271 s.

Makarenko A. S. 1986. Protyv shablona. Pedahohycheskye sochynenyia: v 8 t. / redkol. M. Y. Kondakov (hl. red.) [y dr.]. Moskva: Pedahohyka. 1983–1986. 7, 160–164.

Elias Norbert. 1992. Uber den ProzeЯ der Zivilisation. Soziogenetische und psychogenetische Untersuchungen. 2 BaЁnde. Frankfurt am Main: Suhrkamp. 329 s.

Giesecke H. 1997. Die paЁdagogische Beziehung. PaЁdagogische ProfessionalitaЁt und Emanzipation des Kindes. Weinheim–MuЁnchen: Juventa. 280 s.

Gisecke H. 1999. Hitlers PaЁdagogen. Weinheim-MuЁnchen: Juventa. 304 s.

Kade J. 2004.Erziehung als paЁdagogische Kommunikation. Lenzen, D. (Hrsg.): Irritationen des Erziehungssystems. PaЁdagogische Resonanzen auf Niklas Luhmann. Frankfurt/Main,199–232.

Luhmann Niklas. 1997. Die Gesellschaft der Gesellschaft. HalbbaЁnde, 1–2. Frankfurt am Main. Suhrkamp. 1164 s.

Luhmann Niklas. 2000. Vertrauen. Ein Mechanismus der Reduktion sozialer KomplexitaЁt. Stuttgart. Lucius&Lucius. 140 s.

SchaЁfer Alfred. 2017. EinfuЁhrung in die Erziehungsphilosophie. 2 Auﾥage. Beltz Juventa (Weinheim und Basel). 232 s.

Schickhardt Christoph Kinderethik. 2016. Der moralische Status und die Rechte der Kinder. Zweite, korrigierte und ergaЁnzte Auﾥage. Verlag: Mentis. 308 s.

Sloterdijk Peter. 2009. Du muЯt dein Leben aЁndern: Uber Anthropotechnik GЁebundene Ausgabe. Frankfurt am Main, Suhrkamp. 723 s.

Sloterdijk Peter. 2009. Philosophische Temperamente: Von Platon bis Foucault. MuЁnchen : Diederichs. 145 s.

Sloterdijk Peter. 2012. Zeilen und Tage. Notizen 2008–2011. Berlin: Suhrkamp Verlag AG. 639 s.

Treml Alfred K. 2000. Allgemeine PaЁdagogik. Grundlagen, Handlungen und Perspektiven der Erziehung. Stuttart, Berlin, KoЁln: Kohlhammer. 304 s.

Winterho￵ Michael, Thielen Isabel. 2010. PersoЁnlichkeiten statt Tyrannen. Oder: Wie junge Menschen in Leben und Beruf ankommen. MuЁnchen: GuЁtersloher Verlagshaus. 189 s.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-12-25

Номер

№ 21 (2022)

Розділ

Дискусійний клуб

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).