Педагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв

Анотація

У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В.Сухомлинського i А.Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Ця стаття є продовження статтi, опублiкованої в журналi «Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем» № 19.