Науковий самоплагіат: поняття, форми, наповнення

Автор(и)

  • Mykola Dieniezhkin Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, Київ, Україна
  • Petro Zakusylo Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, Київ, Україна
  • Vyacheslav Kozachuk Центральний науково-дослідний інститут Збройних Сил України, Київ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31392/iscs.2019.15.145

Ключові слова:

самоплагіат, оприлюднення, опублікування, опитування науковців

Анотація

У статті автори досліджують сутність поняття «самопла­гіат» у науковій діяльності. Акцентується увага на визначенні цього поняття у Законі України «Про освіту». Проаналізовано наведену де­фініцію, розглянуто її основні невідповідності існуючому законодав­ству. Представлено результати дослідження думки наукової спільноти (середовища) щодо поняття «самоплагіат».

Посилання

Chaykov М. Yu., Shtennikov V. N. і Zyablova A. Yu. 2014. Chto takoe “samoplagiat”. Vedomosti UrFU im. pervogo Prezidenta RF B. N. Eltsina, 92-94. Ekaterinburg.

Kotlyarov I. D. 2011. Samoplagiat v nauchnyih publikatsiyah. Nauchnaya periodika: problemyi і resheniya. 4:6-12.

Kulikova E. Yu. 2016. Kradenaya nauka: pochemu plagiat і samoplagiat nepriemlemyi. Vestnik RGMU. 6:50-53.

Dribas L. 2015. Samotsitirovanie і samoplagiat: mozhno li obokrast samogo sebya? Data zvernennya Lyutiy 28, 2019. https://moluch.ru/information/self/

Ukraina. Zakony. Pro osvitu: zakon Ukrainy. 2017. Vidomosti Verkhovnoi Rady, 38-39. St. 380.

Ukraina. Zakony. Pro naukovu і naukovo-tekhnichnu diialnist: zakon Ukrainy 2016. Vidomosti Verkhovnoi Rady, 3. St.25.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-10-14

Номер

№ 15 (2019)

Розділ

Дискусійний клуб

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

    1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
    2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
    3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).